Маємо пам’ятати…
Пам’ятати Героїв, які першими стали на захист Вітчизни й поповнили Небесне воїнство. Вони пішли боронити Україну, щоб ми мали шанс жити, працювати, навчатися під мирним небом. Саме в цьому - велич їхнього подвигу.
29 травня минають четверті роковини героїчної загибелі нашого земляка - ТРОФИМЧУКА Олександра Павловича
(26.08.1964 - 29.05.2022).
Народився Олександр Павлович у селі Вербівка. Після закінчення школи здобув професію фельдшера у Погребищенському медичному училищі. Відслужив строкову службу в армії, після чого його трудовий шлях медика розпочався у Скоморошківській лікарні. Згодом працював в Оратівській лікарні, а пізніше - медбратом у Бабинському дитячому садочку. Там створив сім’ю, разом із дружиною виховував сина та доньку.
Молоде подружжя переїхало на Полтавщину, де Олександр Павлович очолював Граборівський ФАП. Згодом родина повернулася на малу батьківщину. Чоловік працював фельдшером пункту швидкої допомоги Скоморошківського округу. Після його закриття став майстром із копання криниць, знаним по всій Вінницькій області.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року Олександр Павлович одним із перших добровольцем став на захист рідної землі, своєї родини та українського народу. Воював на Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем. Мав позивний «Дід», служив водієм-електриком лазні взводу.
29 травня 2022 року Олександр Трофимчук загинув поблизу села Времіївка Волноваського району Донецької області внаслідок танкового обстрілу.
Бойовий подвиг нашого Героя-земляка назавжди залишиться в історичній пам’яті прийдешніх поколінь, а його ім’я житиме в серцях тих, кого він захищав.
Світла і вічна пам’ять мужньому Захиснику України.
