Історична довідка села Оратів

село ОРАТІВ

Історія села Оратів, розташованого на височині у водорозділі Дніпра та Південного Бугу, бере початок від станції, якою проходила залізнична колія Козятин-Умань.

На початку XX ст., окрім залізничного вокзалу, збудованого 1890 року, тут було два двори, де мешкали 29 чоловіків (працювали на залізниці) і 5 жінок. При станції був готель, буфет і двір для приїжджих. Також були телеграф і пошта. До станції належав і хутір, що налічував 8 жителів, які займалися землеробством.

До революції 1917 року станція мала кілька вулиць і два млини, що належали місцевим євре­ям.

Вісімнадцятого березня 1919 року, після відступу денікінців, частини Червоної Армії зайня­ли станцію Оратів. Встановлено радянську владу. Населення почало відбудову приміщення вокзалу і залізничної колії.

У 30-х роках було відкрито початкову школу, першим директором якої була Валентина Юріївна Пахолко. Тоді ж було створено машинно-тракторну станцію (МТС). У 1940 році МТС уже налічувала юо тракторів, десятки одиниць іншої сільськогосподарської техніки і обслуговува­ла навколишні господарства.

У липні 1941 року станцію Оратів захопили німецько-фашистські загарбники. Три роки село було в окупації. Жителів евакуювали в Сологубівку. В лютому 1944 року в районі залізничної станції точились запеклі бої. Звільнили станцію Оратів 11 березня 1944 року. 192 воїни загину­ли, визволяючи село, поховані в братській могилі. На жаль, прізвища 118 із них встановити не

вдалося. Вшановуючи подвиг визволителів, 1958 року на братській могилі було встановлено пам’ятник.

У період відновлення Оратівського району село стало промисловим центром. Було створено ряд підприємств. Серед них: райсільгосптехніка (перший керівник - Іван Савович Савіцький, працювало 250 чоловік), райсільгоспхімія (перший керівник - Олександр Якимович Остапчук, по працюючих), райагроспецпостач (перший керівник - Іван Іванович Миколайчук, 65 працюючих). На базі структури «Заготзерно», що діяла на станції ще у 30-х роках, утворено хлібоприймальне підприємство, з 1974 року його очолював Микола Петрович Соловіцький.

Активно велося будівництво. В 1983 році було збудовано дитячий садок на 90 місць, три житлових будинки для працівників місцевих організацій.

Двадцять третього лютого 1987 року в селі Оратів була утворена сільська рада, до якої відне­сено частини територій Лопатинської, Стрижаківської, Яблуновицької та Чагівської сільських рад. Першим головою сільської ради була обрана Ольга Миколаївна Стадник.

У подальшому сільську раду очолювали Олександр Сергійович Осіпчук, Іван Ананійович Рудий, Ігор Петрович Лобанський, Олександр Віталійович Бахін, Володимир Петрович Зброцький.

Нині село налічує 338 дворів, 770 жителів. Діє початкова школа, є відділення зв’язку. Функ­ціонують сільський клуб і бібліотека, музейна кімната народознавства. Під керівництвом за­відувача клубу Л. І. Жулінської діє жіночий вокальний ансамбль.

З ініціативи сільського голови на базі фельдшерсько-акушерського пункту створено амбула­торію загальної практики сімейної медицини, що обслуговує 8оо мешканців села Оратів та сусідніх сіл.

Активно ведеться робота з газифікації села. Ефективно використовуються виробничі площі, потужності місцевих підприємств. Зараз на території села Оратів працює хлібоприймальне підприємство, РП «Агромаш», ТОВ «Оратівм’ясо». Є склад-магазин будівельних матеріалів «Зодчий». Працює кондитерський цех, що забезпечує своєю солодкою продукцією мешканців району. Також на території є паливний склад, кілька пилорам.

Село Оратів живе, активно працює і розвивається.

Джерело: Ювілейний збірник "Оратівський край" (Оратівський край: Ювілейний  збірник. Упорядниу Хоменко Н.В. - Вінниця: Книга-Вега, ВАТ "Вінницька обласна друкарня", 2009.-208 с.,іл.)