Історична довідка сіл Богданівка, Лінеччина, Ступки
БОГДАНІВКА
До 1917 року на місці теперішнього хутора Богданівка був маєток поміщиці Шидловської. В її маєтку було 110 десятин орної землі і 10 десятин лісу, зокрема 2 десятини саду. Хутір Богданівка заснований 1922 року селянами, які виселилися із Балабанівки, названий на честь Богдана Хмельницького. Розташована Богданівка за 3,5 км на захід від Балабанівки та за 6 км на північний захід від станції Фронтівка.
Під час Великої Вітчизняної війни хутір Богданівка з 1941 до 1944 року був окупований німцями. Тут діяв партизанський загін, в якому активну участь брала Лідія Мах. Вона допомагала партизанам: прала одяг, добувала їжу, ходила в розвідку, виконувала інші завдання. її руками пущено під укіс не один ешелон цистерн і боєприпасів. У 1944 році Лідія Мах була розстріляна німцями під час повернення з чергового завдання.
Після війни у Богданівці налічувалося 26 дворів. До школи в Балабанівку ходило 47 учнів. Усі дорослі працювали в колгоспі.
ЛІНЕЧЧИНА
Хутір назвали Лінеччиною через те, що з 1907 року сюди переселялися селяни із Липовецького повіту Іллінецької волості. На старих топографічних картах хутір був позначений під назвою Лінки. Розташований хутір за 3 км на північний захід від Балабанівки, за 6 км від станції Фронтівка.
За часів німецької окупації хутір був у центрі облоги. На цій території активно діяли партизанські загони.
Вже у шістдесятих роках минулого століття хутір мав 20 дворів. До Балабанівської середньої школи ходило 49 учнів. Дорослі були членами колгоспу «Росія». Зараз на хуторі проживає 6 жителів.
СТУПКИ
У кількох кілометрах на схід від Балабанівки розташоване село Ступки. Старожили розповідають, що у селі була винокурня, село належало панам Бентковським. У селі проживало багато євреїв.
Під час громадянської війни воювати забирали усіх чоловіків, які могли тримати в руках зброю. В основному, боротьба йшла за землю.
За радянських часів Ступки відродилися. У 1931 році утворився колгосп ім. Карла Маркса. Головою колгоспу були: Йохна, Кравчук, Лемеха. Головою сільської ради - М. І. Оліщук, П. М. Возний. У 1951 році об’єднали колгоспи Ступок і Балабанівки, а головою колгоспу був М. Білецький. У колгоспі були тракторна бригада, вівчарня, млин, птахоферма. Після об’єднання 22 механізатори і з шофери зі Ступок працювали у колгоспі «Росія». У селі було 3 рільничих ланки по 18-20 працюючих.
У селі була початкова школа на чотири класи. Вчителювали тоді О. П. Пундій та П. А. Оверчук. У Балабанівську школу ходило до 60 дітей із Ступок.
У роки Великої Вітчизняної війни село було окуповане німцями. Багато місцевих жителів воювали на фронтах. Іван Іванченко і Матвій Медведчук, які залишились у селі, пішли в партизанський загін. За доносом старости Тодора Мельника, в суботу перед Великоднем каральний загін розстріляв усю рідню Іванченка та Медведчука. Серед 13 розстріляних були і маленькі діти. Жителі села свято бережуть пам’ять про своїх визволителів і про односельців, які загинули в роки війни.
У1966 році в селі відкрито дитячий садочок, який відвідувала 31 дитина. Також працювали клуб та магазин.
Нині у селі проживає до 50 осіб, майже всі вони - пенсіонери.
Джерело: Ювілейний збірник "Оратівський край" (Оратівський край: Ювілейний збірник. Упорядниу Хоменко Н.В. - Вінниця: Книга-Вега, ВАТ "Вінницька обласна друкарня", 2009.-208 с.,іл.)
