Маємо пам'ятати…
Ми бережемо пам'ять про кожного захисника і низько схиляємось перед величчю їх подвигу. Вони стали світлим прикладом відваги та самопожертви не лише для своєї країни, а для усього світу.
6 травня минають перші роковини світлої пам'яті нашого Захисника САВЧУКА Віталія Олександровича (03.08.1991-06.05.2025).
Народився Віталій у селі Осична, де пройшло його шкільне дитинство. Після школи закінчив Іллінецький державний аграрний коледж, здобувши професію технолога м'ясо-молочної продукції. Після продовження навчання за фахом у Білоцерківському національному аграрному університеті Віталій працював на підприємстві «Люстдорф» у м. Іллінці.
Сумлінно трудився і будував плани аж до трагічної дати 24 лютого 2022 року, що гулом повітряних тривог і вибухами ракет нікчемно розвалила мирне буття українців, жорстоко понівечила людські долі. Тоді Віталій одним із перших став на захист рідної землі. Вже 25 лютого він поповнив роту територіальної оборони Оратівської громади, а з травня 2023 по лютий 2024 року наш земляк з позивним «Манюній» воював у складі 28-ї окремої механізованої бригади у найгарячіших точках ведення бойових дій на Донеччині в містах Костянтинівка і Часів Яр. Пройшов справжнє пекло війни, зазнав поранення.
Обставини змусили військовослужбовця повернутися до цивільного життя. Віталій працював у Вінниці, планував одружитися. Та не судилося… Смерть забрала життя Захисника, здоров'я якого похитнулося на фронті. Віталій Савчук назавжди залишився 33-річним для батьків Олександри Василівни й Олександра Івановича, брата Ярослава і його сім'ї, друзів і побратимів. У пам'яті назавжди збережеться образ мужньої, світлої, доброї, життєрадісної людини.
Вічна пам'ять Захиснику!
