21 березня — Всесвітній день поезії
Щорічно з ініціативи ЮНЕСКО відзначають свято словесної чуттєвості й довершеного вміння словами висловити невисловлюване. І невипадково саме навесні. Бо як потік весни пробуджує усе живе навколо, так і поезія пробуджує людину. Адже поезія — це життя, що розквітає ранньою весною, оживає ясним весняним вогнем.
Поезія – не просто римовані рядки, що дарують естетичну насолоду. Це глибока і довічна любов, що підносить із туги й зневіри, надихає на життя й осяває життєвий шлях.
Поезія – це цілющий ковток для спраглої душі, це ясний промінець сонця у негоду, це біла квітка сподівання. Це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає прагнення людини жити разом з іншими, і необхідна для зближення народів.
У час, коли наші дні заповнені швидкими повідомленнями, короткими відео та нескінченним потоком інформації, поезія здається чимось із іншого світу. Але саме в цьому її сила. Вона змушує нас сповільнитися, прислухатися до себе, відчути момент. Один короткий вірш може сказати більше, ніж тисяча слів у чаті, адже він не просто передає інформацію – він створює емоцію, викликає спогади, малює картини в уяві. Це немов внутрішнє звільнення, сповідь перед світом і своєю душею. А ще ж отой поетичний настрій, що, як писала Леся Українка у листі до Осипа Маковея, залежить від того «яка погода в душі».
Щедра Оратівська земля багата талановитими людьми, які дарують поетичне слово своїм читачам.
Не втрачаєм надії
Прийшла зима з холодними дощами,
Бо наче відчуває тугу й біль,
Уже не пестять теплими вітрами
Весняно-буйну доокіль.
Не веселить, не обігріває,
Вселяє в нас гіркотні відчуття,
Дощами плаче над невтішним краєм
За безневинно втрачені життя.
Але наш люд надії не втрачає,
Що прийде час – і мирно заживем.
Підступний ворог на корню сконає,
Зловонну сарану ми випалим вогнем.
Очистимось від вражої навали,
Розвієм нечисть на семи вітрах.
Відродимо батьківську нашу славу,
Від ворогів залишиться лиш прах.
Переживем біду і лихоліття,
Очистим землю від проклятої чуми –
І розцвіте весняним буйноцвітом
Наша Вкраїна раз і назавжди.
Павло ЗУБАР, с. Медівка
