Маємо пам'ятати…
Величний подвиг запеклої боротьби українських патріотів із російським окупантом не зітреться часом. Їх імена навіки закарбовані в історії наших визвольних змагань за незалежність України.
13 березня минає три роки світлої пам'яті Героя-земляка ЛІТИНСЬКОГО Олександра Романовича (26.05.1969-13.03.2023).
Народився Олександр Романович на Хмельниччині у с.Вовковинці Дережнянського району. Але на все життя рідним стало для нього село Животівка, куди повернули його витоки материнського роду. Тут він пізнавав світ, навчався, мужнів, працював. Після проходження строкової служби в армії Олександр одружився, разом із дружиною Наталією ростив сина Івана. Свій трудовий шлях він пов'язав з мирною працею хлібороба. Досконало володіючи професією механізатора сільськогосподарської техніки та водія, Олександр Романович впевнено обробляв хлібне поле за штурвалом трактора, комбайна, вантажівки спершу у місцевому господарстві, а з 2005 року – у СФГ «Ескіт» с.Рожична. Був невтомним працелюбом, відкладаючи на потім відпочинок і навіть улюблену риболовлю.
Під час російської окупації Олександр Літинський був мобілізований на військову службу у 72-гу окрему механізовану бригаду Чорних Запорожців. З квітня 2015 року по липень 2016 року брав безпосередню участь в АТО на Донеччині. Після повномаштабного вторгнення у червні 2022 року чоловік знову став у військовий стрій на захист України. Справжній патріот і боєць був сильним і незламним у боротьбі з ворогом, незважаючи на підступну хворобу, що прогресувала в умовах активних бойових дій.
13 березня 2023 року серце Олександра Літинського зупинилося у нерівному двобої з важкою хворобою. Це була людина надзвичайно скромна, безвідмовна у допомозі іншим, добра, щира і великодушна. Ці якості успадкував і син захисника Іван, який є гідним продовженням батька-Героя і сьогодні мужньо захищає суверенність України у лавах ЗСУ.
Вшануймо пам’ять про Героя-земляка світлими спогадами і тихою вдячністю.
