Маємо пам'ятати…
Україна продовжує виборювати свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, за яку платять високу ціну її вірні сини і доньки. Вони залишаються пекучим болем і світлим спомином у наших серцях.
25 лютого минає два важких роки втрати справжнього патріота рідної держави БУЗІКОВА Юрія Григоровича (20.08.1978-25.02.2024) із с. Чернявка.
Народився, жив, працював Юрій у Києві, але його життя тісно пов’язане з селом Чернявка, де коріння його роду. Саме сюди провели його «на щиті» останнім земним шляхом, де знайшов вічний спочинок. Юрій Григорович після закінчення 9 класу Київської школи вступив до Вищого технічного училища №2, де отримав спеціальність механік по ремонту швейних машин. У 1997 році закінчив курси водія, працював два роки на Салтівському комбінаті, затим - на меблевій фірмі «Елайс». Незабаром розпочав свою справу з виготовлення меблів для дому.Одружився та разом з дружиною Валентиною Миколаївною ростили доньку Марію.
1 листопада 2022 року Юрія Бузікова мобілізували до Збройних Сил України. Після бойової підготовки у навчальному центрі с. Старичі продовжив службу старшим навідником мінометного взводу 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха з позивним Аскар. Виконував бойові завдання на Миколаївському та Донецькому напрямках. Двічі був поранений: 5 березня поблизу населеного пункту Водяне, 17 листопада поблизу населеного пункту Семенівка. Але Юрій ніколи не падав духом. Відновлюючись від поранень знову повертався у стрій і продовжував боронити Батьківщину від посягань московських зайд.
На жаль, 25 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Авдіївському напрямку біля села Тоненьке Покровського району ворожий снаряд обірвав життя нашого Героя. Він назавжди залишився 45-річним в історичній пам’яті свого народу, зробивши внесок у захист територіальної цілісності України. Вшануймо світлу пам’ять мужнього воїна.
Вічна слава Захиснику!
