Маємо пам'ятати…
З гордістю та болем у серці пам'ятаємо справжніх патріотів, які боролися за вільну, демократичну, незалежну Україну, віддавши найдорожче - своє життя, за нас і за наше майбутнє.
25 лютого вшановуємо світлу пам'ять ЛОПАТИНСЬКОГО Петра Володимировича (01.07.1994-25.02.2022), який загинув чотири роки тому - на другий день повномаштабного вторгнення.
Народився Петро у багатодітній сім'ї у с.Балабанівка, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення 11 класів Балабанівської загальноосвітньої школи навчався у Монастирищенському професійному ліцеї на водія. Здобувши професію, Петро повернувся у рідне село, працював у місцевому кооперативному сільськогосподарському господарстві трактористом і водієм. Він займався спортом, особливо захоплювався волейболом. На дозвіллі любив рибалити та кулінарити.
У жовтні 2015 року Петра Лопатинського призвали на строкову військову службу, а у січні 2016 року він добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. Служив у зоні бойових дій на сході країни. Згодом старший сержант Лопатинський служив зв'язківцем. Із цивільною дружиною Ганною проживав у м. Золотоноша. Мріяв про мирне сімейне життя, планував здобути вищу освіту за спеціальністю.
З 10 лютого 2022 року воїн ніс службу в Сумській області. На початку повномасштабної війни 25 лютого 2022 року на в'їзді у м. Ніжин наш земляк із побратимами потрапили під обстріл ворожої колони. Із двадцяти загинуло п'ятеро чоловіків, серед яких був 27-річний Петро Лопатинський. Мужній воїн долучився до Небесного воїнства. Йому б жити, будувати майбутнє країни, ростити сина Романа, який народився після загибелі тата у жовтні 2022 року…
Вічна пам'ять і слава Герою-Захиснику України!
