Маємо пам'ятати…
Одиннадцять років, 11 місяців і 14 днів український народ чинить спротив збройній агресії російської федерації, з них 1444 дні повномасштабного вторгнення. Увесь цей час українські жінки поряд із воїнами-чоловіками беруть активну участь у боротьбі з ворогом. Жіночий дух на війні – це відвага залишатися світлом серед руїн. Це віра, що за темрявою наступить світанок... Але на жаль, на шляху до світла маємо окуповані території, зруйновані міста, скалічені людські долі, загублені життя.
6 лютого минають п’яті роковини світлої пам’яті військовослужбовиці КОЛЯДЕНКО Ярослави Іванівни (18.10.1992-06.02.2021).
Народилася Ярослава у с. Оратівка. Після школи у Вінницькому вищому професійному училищі здобула професію оператора комп’ютерного набору. Була активісткою громадського життя. Мала активну життєву позицію, почуття патріотизму.
Полум'я російсько-української війни пробудило в молодій матері жінку-воїна, спонукало поповнити лави Збройних Сил України заради мирного життя свого краю, щастя сина і майбутнього своєї держави. Ярослава добровільно змінила домашній затишок на військову казарму, сукню - на камуфляжну форму, а елегантне взуття – на берці, підписавши у лютому 2020 року контракт про військову службу. У прифронтовому Маріуполі служила зв'язківцем у 56-ій окремій механізованій бригаді. Життя 29-річної військовослужбовиці обірвалося через ускладнення внаслідок хвороби.
Час не вгамовує біль втрати для сина, який зростає без мами, для родини і всієї громади.
Вшануймо світлу пам’ять про нашу Захисницю Ярославу Коляденко.
