Вшановуємо День пам’яті жертв Голодомору в Україні
Четверта субота листопада щорічно – жалобний і скорботний день вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, масового штучного голоду 1921-1923 і 1946-1947 років. Наша національна пам'ять не дозволяє забути страшні роки Голодомуру, бо це не просто смерть, а духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Небагато в історії України і світу таких жахливих трагедій, як Голодомор 32-33-го років. На своєму історичному шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань, проте все, що випало на його долю у той ніби мирний час, затьмарило своєю жахливістю навіть воєнні лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом Голодомор і масові політичні репресії поставили під сумнів саме існування нації.
Це - не перебільшення. Це національна катастрофа. Тільки протягом 1932-1933 років загинула п'ята частина сільського населення України. Комуністичний режим не міг миритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Вільних людей, основу особистої незалежності яких складала їх власна праця на власній землі, слід було знищити. Закатувати голодом методично і цілеспрямовано - за ціною не стояли. Спочатку забирали останнє, потім витягували сховане, брали в заручники, ставили заслони на шляхах у міста. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм.
Націю вбивали повільно, і це було ще страшніше. Не розстрілами і газовими печами, а - повільним, і від цього ще більш жахливим, згасанням від голоду. Люди вимирали цілими селами. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі. Це був ретельно спланований геноцид проти українського народу. Ми зобов'язані пам'ятати про знищених голодом. І ця пам'ять завжди має бути живою для нинішніх і прийдешніх поколінь.
Сьогодні окупанти знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. На окупованих територіях українців, передусім дітей і молодь, піддають шаленому пропагандистському тиску, намагаючись просунути свої брехливі ідеологічні наративи. Тож розв'язана російською федерацією проти України війна спрямована не тільки на знищення нашої державної незалежності, а на винищення українців як народу, як нації. Свого часу сталін, а нині путін обрали геноцид, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію продуктів харчування, блокаду, безжалісний терор. Путін вчинив повномасштабне вторгнення зі звірствами, порушеннями міжнародних законів і звичаїв ведення війни. Геноцидна політика рф проти України – це терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації, зокрема дітей.
У глибокій скорботі ми сьогодні схиляємо голови на знак пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою тоталітарного режиму.
