Маємо пам’ятати.
Пам’ятати і шанувати усіх, хто віддав життя за вільну, єдину, незалежну Україну. Їх імена стали історією сучасної героїчної доби.
14 серпня минає рік жалоби за мужнім Захисником СТЕЦЕНКОМ Станіславом Миколайовичем (24.12.1994-14.08.2024). Доля поєднала його з Оратівським краєм, де зустрів кохану дружину.
Народився Станіслав на Миколаївщині у селі Таборівка Вознесенського району. Після школи здобув професію електрозварника у Вознесенському професійному ліцеї. Працював у лісовому господарстві. Був призваний на строкову військову службу, яку пройшов на Миколаївщині у 2018-2020 роках. Військова служба змінила пріоритети і Станіслав пішов працювати монтажником сонячних панелей. Життя у 27 років відкривало перед ним багато можливостей для щастя і благополуччя. Однак перепоною у реалізації планів стало злочинне вторгнення військ агресора. 10 березня 2022 року Станіслав за мобілізацією був призваний у Збройні Сили України. Хоробрий воїн боронив Україну на Харківщині та Донеччині. Служив командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 3-го танкового батальйону.
Перебуваючи за місцем дислокації підрозділу у селищі Ярова Лиманської громади Краматорського району на Донеччині внаслідок гострого захворювання Станіслав Стеценко помер 14 серпня 2024 року. Пройшовши випробування пекельної війни боєць став у стрій до Небесного війська.
Вічна пам’ять захиснику та доземна вдячність за жертовність і вірність обов’язку у боротьбі за Україну, за її мирне майбутнє.
