Маємо пам’ятати
Дуже сумно і нестерпно боляче усвідомлювати, що війна в Україні триває вже дванадцятий рік, забирає життя найкращих синів і доньок нашого українського народу. Велику ціну платить Україна за захист незалежності та за краще майбутнє.
27 травня минула сьома річниця з дня загибелі нашого Героя ДАШКЕВИЧА Ярослава Михайловича (05.10.1995-27.05.2018). Він першим повернувся на рідну Оратівщину «на щиті», віддавши юне життя за нашу неньку-Україну.
Народився Ярослав в селі Синарна у багатодітній родині. Закінчивши місцеву школу, хлопець навчався у Вінницькому вищому професійному училищі № 5, де здобув професію кухаря-кондитера. Не довелося йому працювати за фахом, бо по закінченню училища пішов на контрактну військову службу у листопаді 2013 року. А вже з березня 2014 року механік-водій з позивним «Рудий» у складі 24-ої окремої механізованої бригади був на передній лінії оборони у Луганській області. Там воїн отримав поранення та лікувався у шпиталях Харкова та Вінниці.
Після реабілітації боєць знову повернувся у зону бойових дій, але вже Донецької області. 26 травня на горлівському напрямку під час бою з ворогом Ярослав підірвався на фугасі, а наступного дня помер від травм у Харківському військовому шпиталі. Він назавжди залишився 22-річним Ангелом Небесного легіону.
Вічна пам’ять Герою!
