Маємо пам'ятати.
Пам’ять дає безсмертя подвигу українських Героїв, які живим щитом закрили країну від рашистських ординців. Але вона зберігає пекучий біль втрати кращих синів і доньок України. Особливо боляче, коли Ангелами у Небесному строю стають зовсім юні захисники.
29 березня - треті роковини загибелі 23-річного воїна ПОТОЦЬКОГО Андрія Андрійовича (28.10.1998 – 29.03.2022).
Народився Андрій у с. Осична. Закінчивши школу, здобув професію водія-тракториста у Погребищенському вищому професійному училищі. Працював у столиці водієм на хлібозаводі. Двадцятирічним Андрій уклав контракт про службу у Збройних Силах України. Служив у складі 3-ї роти 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був учасником ООС. Вдруге військовослужбовець підписав контракт у грудні 2021 року, пройшовши навчання на Яворівському полігоні Львівської області та в Німеччині за стандартами НАТО. Під час повномасштабного вторгнення російського агресора Андрій на сході мужньо захищав суверенність і незалежність України. Загинув Андрій Потоцький 29 березня 2022 року у бою між селами Кам'янка і Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Лише через рік, у березні 2023 року, мужній воїн «На щиті» повернувся на рідну Оратівщину і знайшов вічний спокій у с. Каленівка. За героїзм, проявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Андрія Потоцького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Коротке у земному вимірі життя молодого бійця стало сяйвом у вічності, де ніколи не згасне світло його душі.
Вічна пам’ять Герою-земляку.
