Маємо пам’ятати
Пам’ять людська жива, доки б’ється серце вільного народу, який не стоїть на колінах перед ворогом. За незалежність держави заплатили найвищу ціну Герої російсько-української війни. Для нас є святим обов'язком гідно шанувати кожного полеглого Захисника і Захисницю.
27 березня схилімо голови в пам'ять про ЦИНАЙКА Миколу Івановича (01.10.1975-27.03.2022), жителя с.Човновиці, загиблого три роки тому виконуючи бойове завдання.
Народився герой нашого часу в росії. А любов до України у серці Миколи Івановича виплекали батьки, коли з далекого Мурманська переїхали на Тернопільщину у м. Бережани. Там хлопець закінчив школу і у Бурштинському професійно-технічному училищі здобув професію кухаря й офіціанта-бармена.
Трудову біографію Микола Цинайко розпочав майстром гарячого цеху на Бережанському склозаводі. Одружився, народили та виростили з дружиною двох доньок. У 2013 році сім’я Цинайків переїхала на Оратівщину у с.Човновиця, де проживав батько дружини і потребував догляду. Микола Іванович був майстром на всі руки і як людина добросовісна, порядна, ініціативна і небайдужа, швидко завоював авторитет і повагу односельців.
У 2015 році Миколу Івановича мобілізовали до українського війська. Брав участь в АТО/ООС на сході України у складі 59-ї окремої штурмової бригади ім. Якова Гандзюка та 9-ї окремої бригади безпілотних систем. Пройшовши у серпні-вересні 2021 року навчання за програмою бойової підготовки для механізованих підрозділів, отримав кваліфікацію стрільця і залишився на службі за контрактом. Під час повномасштабного вторгнення брав активну участь у протистоянні ворогу. Земний шлях Захисника обірвала війна. 27 березня 2022 року старший солдат Микола Цинайко загинув поблизу селища Піски Покровського району Донецької області, захищаючи цілісність і незалежність Батьківщини.
Вічна пам’ять і слава Герою, який пішов у безсмертя й Ангелом-охоронцем тримає небо над Україною.
