81-ша річниця визволення Оратівщини від німецько-фашистських загарбників у Другій світовій війні
Окупація району розпочалася 27 липня 1941 року і тривала до 13 березня 1944 року. Це були найтрагічніші роки для жителів району. Гітлерівці грабували підприємства, колгоспи, населення, розстріляли десятки мирних громадян, сотні вигнали на каторжні роботи до Німеччини, завдали нашим людям невимовно важких страждань. У1941 році на фронт було мобілізовано 2700 осіб, а 1944 – 6751 особу. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 1700 мешканців району.
Народ не скорився окупантам. Опір ворогу з боку місцевого населення розпочався одразу, як тільки фашистський солдат ступив на нашу землю, і з кожним днем набирав ширшого розмаху, став справжнім другим фронтом.
У 1942 році боротьба проти окупантів набрала всенародного характеру. На тимчасово окупованій території утворювалися партизанські загони й антифашистські підпільні групи. Народні месники завдавали ударів по комунікаціях ворога, пускали під укіс ешелони з коричневими вояками, зброєю і технікою, паралізовували роботу окупаційних органів, допомагали радянським військам у визволенні населених пунктів.
З кожним днем наростала сила ударів наших військ. Крок за кроком йшли вперед доблесні воїни. На початку січня 1944 року були визволені Скоморошки, Човновиця, в наступні дні - Скала, Старий Животів, Якимівка, Велика Ростівка, Медівка, Новий Животів, Сологубівка, Оратів, Бугаївка, Мала Ростівка, Вербівка, Кожанка, Бартошівка, Чернявка, Чагів, Животівка, Заруддя, Лопатинка, Оратівка, Осична, Юшківці, Яблуновиця, Очитків, Рожична, Ступки. Особливо важкі бої точилися в районі станції Оратів, Балабанівки, Оратова, Оратівки, Рожичної, Осичної, Юшковець, Сабарівки.
27 січня ворожі війська вдруге захопили районні центри Липовець і Оратів, село Ступки; 28 січня - села Стрижаків, Підвисоке, Заруддя.
В березні визволили Ступки, Фронтівку, Підвисоке, Синарну, станцію і село Оратів, Гоноратку, Заруддя, Стрижаків, Дібровинці, Кошлани (13 березня). Саме цю дату оратівчани і відзначають, як день повного визволення району від фашистських загарбників. Довгоочікуване визволення принесли воїни 151-ї, 155-ї, 240-ї, 197-ї, 135-ї стрілецьких, 192-ї гірсько-стрілецької, 4-ї гвардійської та 133-ї повітряно-десантних дивізій. У боях на оратівській землі загинуло 2416 синів Вітчизни.
Світлу пам’ять про тих, хто поліг на фронтах Другої світової війни, загинув від фашистських тортур, необхідно зберегти нинішнім та прийдешнім поколінням. Вони повинні знати про кожну краплю крові, кожну сльозу, пролиті нашим нескореним народом, про його подвиг у титанічній боротьбі з фашизмом, якими б трагічними не були сторінки цієї боротьби.
