Маємо пам’ятати
Щоденною хвилиною мовчання вшановуючи пам’ять полеглих у російсько-українській війні, не забуваймо наших Героїв-земляків, які стали до Небесного війська.
28 лютого минають треті роковини загибелі ВАРГИ Руслана Дмитровича (02.10.1988-28.02.2022) із с. Підвисоке.
Народився Руслан у багатодітній сім’ї. Ріс допитливим, цікавився технікою, тому змалку спостерігав за роботою батька на тракторній бригаді та охоче допомагав. Після школи хлопець здобув професію тракториста у Зозівському професійно-технічному училищі. Після навчання разом з друзями поїхав на Донеччину, заробити грошей. Там і зустрів свою долю Анастасію, а згодом у молодій сім’ї народився син Андрійко. Невдовзі молодята переїхали у Підвисоке. Руслан влаштувався на роботу трактористом у сусідній Балабанівці, де згодом молода сім’я і оселилася, народилася донечка Тетянка. Через деякий час чоловік із дітьми повернулися у Підвисоке до батьків, які охоче допомагали. Тож Руслан Дмитрович влаштувався трактористом в агрофірму «Київська» у селищі Макарів Київської області. Там отримав житло, куди планував забрати дітей. Та війна зруйнувала всі плани. Макарівська громада однією з перших прийняла ворожий виклик московської орди. На боротьбу з першого дня війни консолідувалося багато жителів громади. У числі перших оборонців був і наш земляк Руслан Варга, хоробрий і рішучий. На жаль, 33-річний доброволець загинув на п’ятий день повномасштабного вторгнення, самовіддано зупиняючи колону ворожої техніки на підступах до села Калинівки Макарівського району на Київщині.
Світла пам’ять про Героя живе у спогадах рідних, близьких, друзів та усіх жителів Оратівщини, які згадують Захисника добрим словом. Вічна слава Небесному воїну!
