Маємо пам’ятати
Пам’ятати про військову звитягу, самовідданість і героїзм кращих синів і доньок неньки-України, бо навіть після смерті вони продовжують стояти на сторожі нашої національної свідомості та ідентичності.
27 лютого минає три роки болю, що ятриться незагойною раною від втрати нашого Героя – молодого офіцера АНТОНЮКА Антона Андрійовича (22.09.1999-27.02.2022).
Народився Антон у с. Човновиця. Зростав добрим, щирим і допитливим, проявляв лідерські якості, любив спорт. На формування світогляду старшокласника вплинули бойові дії, що розгорнулися 2014 року на сході України. Загострили почуття патріотизму і справедливості, коли Антон у числі юних волонтерів Човновицької школи відвідав поранених бійців у військовому шпиталі Вінниці. Відтоді хлопець не сумнівався у правильності вибору професії військового, про яку мріяв з дитинства.
По закінченню школи Антон пройшов навчання у Львівській Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю Військове управління за програмою Управління діями підрозділів механізованих військ, здобувши кваліфікацію Офіцер тактичного рівня. Під час навчання на Львівщині зустрів своє кохання, згодом одружився. Народився син Маркіян.
Військовий шлях молодий офіцер із позивним «Директор» розпочав командиром механізованого взводу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у зоні бойових дій у Донецькій і Луганській областях. Забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
23 лютого 2022 року бійці військового підрозділу, очолюваного лейтенантом Антонюком А. прибули до села Мощун на Київщині, а вранці почалося велике вторгнення росії.
27 лютого елітні підрозділи російського десанту і морської піхоти здійснили перший прорив української лінії оборони перед Мощуном, село стало стратегічним об’єктом. Бій прийняли підрозділи 72-ї бригади Чорних Запорожців. Ворог переважав чисельністю у рази, але бійці героїчно і самовіддано стояли на заваді наступу окупантів на Київ з 27 лютого до 21 березня 2022 року. Цей бій став одним із ключових в обороні країни на початку 2022 року. І якби наші хлопці не билися до останнього подиху, то бої б велися на київських вулицях. Невеликий населений пункт став місцем великого подвигу, великої відваги і військової доблесті.
На жаль, той запеклий бій став останнім для нашого земляка. За проявлений героїзм його посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та присвоєно військове звання старшого лейтенанта.
Вічна пам’ять і слава Герою-Захиснику!
