Маємо пам’ятати
Злочинне вторгнення рашистського окупанта на Україну триває три нестерпно важких роки. Воїни світла ведуть запеклу боротьбу з темною силою зла. Вони є прикладом мужності, відданості та самопожертви. Навіть коли згасає їх життя, дивовижне світло їх душі живе у спогадах, у пам’яті поколінь.
25 лютого минають перші роковини загибелі нашого земляка БУЗІКОВА Юрія Григоровича (20.08.1978-25.02.2024).
Життєва біографія військовослужбовця тісно переплетена із селом Чернявка родовими пенатами, хоча народився, жив і працював Юрій Григорович у Києві. Останнім земним шляхом його провели «на щиті» до Чернявки, де знайшов вічний спочинок у рідній землі своїх недалеких предків.
На військову службу до Збройних Сил України Юрій Бузіков був мобілізований 1 листопада 2022 року. Пройшовши бойову підготовку у навчальному центрі с. Старичі, продовжив службу старшим навідником мінометного взводу 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха з позивним Аскар. Виконував бойові завдання на Миколаївському та Донецькому напрямках.
Війна не жалувала мужнього українського оборонця, але він гідно виконував бойові завдання у самому горнилі війни. Мав два бойових поранення на Донеччині: у березні - поблизу Водяного, у листопаді - поблизу Семенівки. Він ніколи не падав духом, а після відновлення знову повертався у стрій і продовжував боронити нашу рідну Батьківщину від посягань московських зайд.
На жаль, 25 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання ворожий снаряд обірвав життя нашого Героя на Авдіївському напрямку біля села Тоненьке Покровського району. У вічній скорботі залишилися його батьки, дружина, донька.
Схиляємо голови у вдячності та шані. Вічна пам’ять та слава Герою!
