Маємо пам’ятати
Сьогодні 1073 день повномасштабного вторгнення рашистів як мужні воїни незламно тримають оборону України. Війна щоденно забирає життя справжніх патріотів. Біль не вщухає, а час, на жаль, не лікує. Від втрат лише збільшується і кровоточить всенародна рана, спричинена підступним нападом рашистів на українську землю.
31 січня минають другі роковини, як війна відібрала життя хороброго бійця БУЛАЇВСЬКОГО Олександра Петровича 1971 року народження із селища Оратів.
Олександр Булаївський народився у місті Погребище, але з дитинства рідним для нього стало селище Оратів, де пройшли шкільні роки. Далі юнак здобув професію техніка-механіка у Вінницькому технікумі залізничного транспорту. Продовжив навчання у військовому вищому училищі залізничних військ і військових сполучень. Військову службу Олександр Петрович проходив у П’ятихатках Дніпропетровської області на посаді заступника командира з технічного забезпечення. У кінці 90-х років військовслужбовець звільнився зі служби, повернувся до Оратова, де створив сім’ю і започаткував власну справу – ремонт автомобілів. Життєві плани змінилися, коли над Україною нависла небезпека з боку російського агресора. Після проходження військових зборів з 2016 року Олександр Петрович служив офіцером Державної прикордонної служби України. А з початку повномасштабного вторгнення 27 лютого 2022 року добровільно став на захист Вітчизни. У складі Могилів-Подільського прикордонного загону Олександр Булаївський брав участь у заходах з національної безпеки і оборони Чернігівської та Сумської областей. За бойові заслуги отримав чергове звання капітана військової служби. Згодом обороняв позиції на Донеччині.
У січні 2023 року був направлений у найгарячішу точку бойових дій – м.Бахмут. Начальник комендантського відділення прикордонної комендатури швидкого реагування капітан Булаївський О. брав участь у відбитті ворожих штурмів та проведенні контрнаступів. Він був справжнім офіцером, нескореним і сильним духом. Бойові побратими знали Олександра як мужню, рішучу і, водночас, добру, надзвичайно світлу людину. Між собою називали його «Батя», бо для кожного по батьківськи знаходив слова поради і підтримки. Усі відчували його позитив.
Фатальним для нашого земляка стало 31 січня 2023 року. Під час ворожої атаки ракета поцілила в автомобіль із прикордонниками, що поверталися із бойового завдання. Всі загинули миттєво у палаючій наче смолоскип машині. Олександру Булаївському посмертно присвоєно військове звання майора.
За мужність і самовідданність, виявлені під час виконання службових завдань із забезпечення захисту державного кордону та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України майора Булаївського Олександра Петровича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Державну нагороду вручено родині загиблого – вдові Іссі Григорівні і доньці Людмилі.
Вічна пам'ять і слава Захиснику-Герою!
