Маємо пам’ятати…
Маємо пам’ятати…
Пам’ятати ціну кожного нового дня, за яку заплатили своїм життям вірні сини і доньки України. Виборюючи свободу і незалежність нашої Вітчизни вони йдуть у вічність Героями. Герої не вмирають, якщо жива пам’ять про них. Тож маємо її зберегти і передати прийдешнім поколінням.
27 липня минає перша річниця загибелі нашого Героя-земляка Сергія Михайловича КУКУРУЗИ (04.05.1988-27.07.2023).
Народився і жив Сергій Михайлович у с. Бугаївка. По закінченню Якимівської школи здобув у Тетіївському професійно-технічному училищі професію муляра- штукатура. Сергій обрав трудовий шлях будівничого, щоб приносити радість людям, створюючи красиві, сучасні, комфортні будівлі. Будувати, а не воювати, було його призначення у житті.
Рашистська війна перекреслила усі плани і мрії. Чоловік не встиг збудувати власний дім і створити сім’ю. З початку повномасштабного вторгнення рф мужній і сильний духом Сергій Кукуруза поповнив ряди Збройних Сил України. Служив у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Він був щирим і доброзичливим, ніколи не відмовляв у допомозі, тому мав багато друзів. Воїн любив життя. Тому вірив у перемогу і наближав її.
Рік тому батькам Михайлу Васильовичу і Софії Омелянівні прийшла з фронту сумна звістка, що Сергій загинув під час виконання бойового завдання у районі Кліщіївки Донецької області. Безжальна і жорстока війна повернула сина до рідного дому «На щиті». Сергій назавжди залишився 35-річним для рідних і друзів, для бойових побратимів, для односельців і усієї громади.
Вічна слава і пам’ять Герою!
