Пам’ять живе у серцях
Герої не вмирають… Стогне полита кров’ю патріотів українська земля, зболена могилами, над якими сумно розвіваються жовто-блакитні стяги, окроплені гіркими сльозами матерів, вдів, дітей. Але живою залишається пам’ять про Героїв російсько-української війни, яким ми завдячуємо блакиттю неба над нашою громадою і кожним мирним світанком.
Сьогодні, 5 липня, віддаймо шану пам’яті нашого земляка Олексія Петровича Сивоборода (26.03.1994-05.07.2023), який загинув при виконанні бойового завдання.
Народився Олексій 26 березня 1994 року в с. Кошлани в родині сільських трудівників, які привили синові працелюбність і любов до землі. Тож закінчивши місцеву школу хлопець без вагань обрав мирну професію хлібороба і пішов навчатися у Зозівський професійний аграрний ліцей на «механізатора». З честю і гідністю виконавши свій військовий обов´язок строкової служби у Збройних Силах України, Олексій повернувся до рідного села, одружився. Щастям і радістю поповнилося родина Олексія й Олени з народженням донечки Юлії і синочка Євгенія. Натхненний мріями і сподіваннями, чоловік чесно і самовіддано трудився на землі, дбав про молоду сім’ю. А коли військова небезпека нависла над Україною Олексій став у ряди її захисників.
Рік тому поблизу населеного пункту Невельське Покровського району на Донеччині безжальна війна обірвала життя 29-річного відважного воїна Олексія Сивоборода з позивним «Док». Родина втратила люблячого і турботливого сина, чоловіка і батька, громада – щиру, добродушну, щедру людину, Україна – мужнього, незламного і відданого Вітчизні миротворця.
Вічна пам’ять Герою-земляку!
