24 травня – День слов’янської писемності й культури
Це свято символізує цивілізаційне торжество слов’янства, його національну самобутність, об’єднує суспільство та долучає кожного до безцінної культурної спадщини. Встановлено його на честь творців слов'янської писемності рівноапостольних святих Кирила і Мефодія.
Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки. Українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають його на державному рівні з 2004 року.
Брати-просвітителі Кирило і Мефодій у IX столітті, близько 862 року, на основі грецького алфавіту з урахуванням фонетичних особливостей слов'янської мови розробили алфавіт «глаголицю». Назва походить від старослов’янського «глаголъ» – слово, мова. Він складався з 39 символів, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою. Пізніше, внаслідок розвитку глаголиці та потреби у більш простому та зручному алфавіті, було створено нову систему писемності — «кирилицю», названу на честь Кирила. Її азбука складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою абетки багатьох народів – українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, чорногорців, а також деяких народів Азії. На сьогодні писемність близько 60 етносів та 252 мільйонів людей ґрунтується на кирилиці, яка була і продовжує залишатися тим фундаментом, що об’єднує велику родину слов’янських народів усьому світу. З 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала третім офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма
Для українського народу слов’янська писемність з 862 року і до сьогодення є невід’ємною частиною її культурного спадку. Створений Кирилом і Мефодієм алфавіт став основою для подальшого розвитку української писемності. Їхня праця забезпечила можливість писати рідною мовою та зберегти українську культуру та ідентичність. Вийшовши із родини слов’янських мов українська стала невід’ємною частиною всесвітнього простору та є однією з наймелодійніших мов. Мова – це наш скарб, який ми наповнюємо і трансформуємо, зберігаючи її самобутність та унікальність. Вона є основою нашою культурного надбання, важливою ознакою нашого народу. Вона жива й розвивається протягом тисячоліть, вбираючи в себе слова та фразеологізми всіх етносів, що проживають в Україні.
Важливо зберегти свою мову та культуру, аби вона не зникла та не розчинилась серед інших. Мова – це ще одна наша зброя у протистоянні ворогу.
