21 березня - Всесвітній день поезії відзначають у багатьох країнах світу
Свято встановлене ЮНЕСКО з метою вшанування поетів та просування літературної творчості. «Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу». В цей день люди мистецтва нагадують усім, що вірші — це живопис, який можна почути. Поезія - це культурне явище, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими, це головний засіб самоствердження особистості в творчості.
Україна багата майстрами високої поезії. На весь світ і різними мовами звучать пророчі слова Тараса Шевченка, сильна жіноча поезія Лесі Українки, могутнє слово Івана Франка. Чарівна поезія Ліни Костенко, прониклива лірика Василя Симоненко, Василя Стуса, Бориса Олійника, Павла Тичини вражають своєю романтичною схвильованістю та щедрістю почуттів.
Оратівська громада також багата на майстрів і майстринь поетичного слова. Слова, у якому відображається наша історія, наше життя, наші здобутки і невдачі.
У цьому Слові є біль, гордість, правда, віра.
Допоки звучить Слово, перед нами є майбутнє, є сподівання, є мрії, є віра у нашу Перемогу.
Додому повертались журавлі,
В гніздо родинне, в рідну Україну.
Не впізнавали щедрої землі.
На зустріч бігли сіл і міст руїни.
Пташине серце рвалось на шматки.
Мабуть, що і в птахів душа боліла.
Хоч і втомив далекий шлях, тривкий.
У небі розправляли дужі крила.
Сльоза тремтіла в голосі пташинім.
Сюжет мінявся зболених картин.
У рідний дім вертався небом синім
Й курликав гучно журавлиний клин.
А я стискала міцно у кулак
Всі болі, всі нещастя і жалі.
Птахи у небі - дуже добрий знак.
Додому повертались журавлі.
Ольга Дриль
