Невмируща сила Кобзаревого слова
9 березня Україна відзначає 210-річницю від дня народження великого сина України, нашого пророка Тараса Григоровича Шевченка. Він був генієм, проявивши свій феноменальний талант поета, прозаїка, перекладача, публіциста, живописця, скульптора, художника, майстра офорту і графіки, актора, драматурга, театрального критика, філософа тощо. Великий Кобзар став національним символом українського народу, який пробудив українську душу та утвердив духовну основу народу для боротьби проти поневолення російською імперією.
Ми приходимо до нього – на сповідь, на пораду, на іспит. І кожного року ця порада нам потрібніша, кожного року укріплюються наші переконання, що Шевченкове слово нам «святую правду возвістить», бо значущість його слів і досі залишається вагомою. Дивна дія того Кобзаревого слова. Історичні обставини для нашого народу склалися так, що по-різному моляться наші українці, належать до різних партій і навіть держав. Часто вони піддаються на провокації і сваряться між собою, забуваючи, що однієї матері діти і що ворогам цього й тільки треба. Але коли звучить слово Тараса Шевченка – всі втихають, бо то говорить сама правда, сам Бог устами нашого пророка. І справді багато з того, що писав митець, здійснюється. Справдилася й пересторога Кобзаря про те, що «Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…». Мов у воду дивився пророк, пишучи ці слова, бо тільки нещодавно серце України запалало вогнем і пробудило всю країну.
Голос Шевченка – це голос вічно діючої сили, здатної удосконалювати людську душу, оновлювати і очищати людину, очищати світ. Поезія батька Тараса вчить кожного з нас, що лише ми господарі своєї долі, і як жити в майбутньому вирішувати треба зараз.
Творчість великого Кобзаря насправді неосяжна. Служінню рідній Україні він присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Тож цими березневими Шевченківськими днями згадаймо національного митця «незлим, тихим словом…»
