Вшанування пам’яті жертв Голодомору – геноциду Українського народу
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масового штучного голоду 1921-1923 і 1946-1947 років.
Зумисно створений комуністичним тоталітарним режимом голод 1932-1933 років убив мільйони українців, скалічив долі тих, хто вижив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців.
Через дев’ять десятиліть після Голодомору проти українців знову застосовують методи геноциду. Другий рік повномасштабної війни засвідчує мету вторгнення росії – знищити українську націю як таку.
Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почався терор (масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство), блокада, депортації.
Геноциди і Сталіна, і Путіна спрямовані на те, щоб подолати опір українців, провчити непокірних, виховати лояльність та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських/російських» людей. Ці злочини проти українців здійснюються за однаковою двоетапною схемою. На першому етапі режим намагається знищити національну ідентичність пригноблюваної групи, а на другому – нав’язати свою ідентичність. Власне, це було ціллю Сталіна та залишається ціллю Путіна. Цілковите фізичне винищення не є фінальною метою агресора, він прагне до насадження покори з подальшою асиміляцією та русифікацією. Геноциди – це інструмент досягнення мети.
Перемога України й покарання винних важливі не тільки для нашої країни, вони важливі для всього світу. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор українців, залишилися без належної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. А ще через три десятиліття режим у росії знову вдався до геноцидних практик щодо українців, до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту. Наше сьогодення вчить: щоб запобігти повторенню трагедій і злочинів, наша пам’ять має бути живою і чесною, а винні у злочинах проти людства – нести покарання.
О 16:00 долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання і запаліть свічку у кожній домівці, як вияв скорботи за убитими голодом, як символ віри у перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
