День пам’яті трагедії Бабиного Яру
Щороку 29–30 вересня Україна та світ вшановують пам’ять жертв масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру. Він став місцем масових страт і поховань, великою братською могилою для людей багатьох національностей, в тому числі і українців. Тут починаючи з 29 вересня 1941 року і до жовтня 1943 року гітлерівські окупанти знищили понад 100 тис. осіб. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили близько 34 тис. євреїв. Тому саме 29 вересня Україна та весь цивілізований світ вшановують пам’ять жертв масових розстрілів.
Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру. У людей відбирали гроші, коштовності, документи, наказували залишати речі й верхній одяг, спускатися в яму і лягати долілиць, одні на одних, а вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня було вбито близько 22 тисяч осіб. Інших приречених загнали у порожні гаражі на Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених розрівняти дно яру.
Вбивства у Бабиному Яру тривали у кілька етапів. Заключний етап регулярних розстрілів відбувався на тлі знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору, коли німці перед відступом почали замітати сліди злочинів. 327 ув’язнених смертників закували в кайдани та змусили викопувати і спалювати тіла розстріляних у печах, збудованих із огорожі Лук’янівського і надгробків єврейського цвинтарів. В одній такій печі за раз знищували до 2000 жертв. Все робилося у режимі цілковитої таємності: територія була оголошена забороненою зоною, обгороджена й засаджена деревами, але сморід і дим розносилися по Києву далеко за межами урочища. До кінця вересня майже всіх розстріляних спалили, а в’язні заклали останню піч, як вони зрозуміли, для себе. У ніч на 29 вересня 1943 року вони спробували вирватися на волю, але врятуватися вдалося не більше як двом десяткам сміливців. Саме їхні свідчення згодом дозволили відтворити історію розстрілів у Бабиному Яру.
На жаль, сьогодні ми є свідками не менш кривавих подій, що розгортаються на території нашої держави. росія безжально винищує цивільне населення нашої країни, зухвало порушуючи права людини, закони ведення війни, норми міжнародного права. У розумінні країни-агресора бути українцем – найтяжча провина. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Через те з’явилися на тілі нашої Батьківщини болючі рани: Буча, Ірпінь, Бородянка, Ізюм, Маріуполь... Віримо, що рашизм також буде справедливо засуджений і покараний.
