Маємо пам'ятати
Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них. Герої залишаються назавжди у пам’яті живих. Адже за кожним героїчним ім’ям - ціла епоха незламності, відваги, сили духу та самопожертви заради майбутнього України.
29 жовтня минають треті сумні роковини, відколи російсько-українська війна забрала життя Героя КУПЦЯ Богдана Сергійовича (11.10.1991 - 29.10.2022).
Народився Богдан у селі Оратів. З дитинства мав вади слуху. Для відновлення його хлопчику довелося перенести п’ять операцій, проте інвалідності уникнути не вдалося. Але це не завадило йому успішно навчатися. Богдан багато читав, цікавився історією, мав здібності до вивчення математики, що вплинуло на вибір його майбутньої професії. По закінченню школи вступив до Вінницького національного технічного університету на факультет програмування. Але за спеціальністю працювати не довелося. Трудився у Києві на будівництві. Невдовзі одружився і переїхав на малу батьківщину дружини Марії у с. Бабчинці Могилів-Подільського району. У молодій сім’ї народилася донечка Діана, яка стала всесвітом для щасливого тата.
Та всі мрії і плани перекреслила ненависна і жорстока війна. З перших тижнів повномасштабного вторгнення окупантів на українські землі Богдан добровольцем пішов захищати свою родину, свій рідний край, свою Батьківщину від ворожого нашестя, хоч був непридатним до військової служби. Спершу служив у Силах Територіальної оборони ЗСУ, а згодом – старшим солдатом у штурмовій бригаді, чим надзвичайно гордився. Взірцем для нього був старший брат Руслан, який уже три роки відслужив у зоні АТО захищаючи цілісність і незалежність держави на Сході України. А коли нависла над Вітчизною військова небезпека 24 лютого 2022 року – добровольцем пішов на фронт.
Для обох синів Сергія Олексійовича і Валентини Вікторівни рішення стати добровольцями на захист рідної України були свідомими і виваженим.
Військовослужбовець Богдан Купець на Донеччині брав участь у боях за Лиман, за Мар’їнку. Під час виконання бойових завдань міг по кілька днів не виходити на зв’язок із рідними. І коли з 27 на 28 жовтня рідні не змогли зв’язатися з Богданом, то все ж сподівалися отримати від нього довгоочікуване повідомлення, що все добре. Але 29 жовтня родині сповістили, що Богдан загинув, залишившись навіки у Небеснім строю.
Вшануймо жертовний подвиг Героя, чиє ім’я вписано у героїчну історію боротьби за Українську незалежність.
Вічна слава і пам’ять Герою!
