Маємо пам’ятати.
У наших серцях, у нашій пам’яті, у прийдешніх поколіннях, у віках будуть жити справжні Воїни світла, які віддали життя у боротьбі за правду, за мир, за майбутнє України.
13 травня минає два роки смутку від втрати Оратівською громадою Захисника ЄМЕЛЬКІНА Олександра Володимировича (11.09.1994-03.05.2023).
Народився Олександр у с. Дібровинці. На жаль із раннього дитинства відчув біль утрати, залишивсшись без маминої турботи і любові. Сашко із батьком і сестричками Лілією і Веронікою переїхали у с. Жадани на Іллінеччину.
Всупереч випробовуванням долі Олександр ріс добрим, працьовитим, щирим хлопцем. Після школи закінчив Зозівський професійний аграрний ліцей. Після цього у 2013 році юнак працював у Києві. Але знову втрати – помер найкращий друг, а 40 днів потому – батько... Із важким болем Олександр поїхав до Вінниці, де працював старшим пекарем на хлібокомбінаті.
З початку вторгнення російського окупанта на східні території України, Олександр Ємелькін брав участь в антитерористичній операції. Після проходження навчання з військової підготовки та успішного складання іспитів Ємелькін О. отримав звання молодшого сержанта. У 2018 році після демобілізації Олександр працював у Києві. Мріяв про власний дім, сім’ю, діток. Планував одруження. Та жорстока і немилосердна війна відібрала омріяне майбутнє.
У перший день повномасштабного вторгнення рф вчорашній військовослужбовець без вагань повернувся на службу у свою артилерійську частину на Волинь. Разом із побратимами воював на найважчих ділянках фронту, брав участь у запеклих боях, стримуючи російську навалу, не давав рашистам захопити рідну землю. Останній бій головний сержант - командир самохідної артилерійської установки Олександр Ємелькін прийняв 13 травня 2023 року, назавжди 28-річним відійшовши до Небесного війська.
Вічна пам’ять і слава Герою-земляку.
